ДОТи потребують охорони

Військово-історичний туризм — дорослі ігри з благородним підтекстом

Як повідомляла газета “ВСІМ” у минулому номері (див. також на www.ria.ua/main/40921), група військово-історичної реконструкції із Хмельницького відвідала місця боїв Другої світової війни на довготривалих вогневих спорудах (ДОТ) Летичівського укріпрайону. Ігри дорослих людей — онуків тих, хто був учасником реальних подій 1941 року — мало чим відрізняються від зйомок кінострічок про ту пору. Хіба що відбуваються у форматі “сам собі режисер”.

Ділянка залізниці Хмельницький — Жмеринка пролягає попри самий триярусний ДОТ за півкілометра від приміської станції Волоське. Місцеві жителі кажуть, що неподалік під землею повністю сховався ще один ДОТ, можливо — не менший. А у полі — рештки похиленого ДОТа, який не те що не використовувався на початку війни, а й не був до кінця добудований перед війною. ДОТ, біля якого проводилися зйомки групою, має 30-метровий підземний коридор, вхід у який захаращений пластиковими пляшками. У кінці ходу — вертикальний п’ятиметровий підйом на другий ярус із амбразурами. Прямо над ним через бетонну перемичку — третій, спостережний ярус, також із амбразурами.

Часті й неорганізовані походи сюди небезпечні, оскільки вхід розташований за пару метрів від залізничного полотна. Проте із нутрощів споруди вирізано все металеве, у тому числі й залізні скоби-східці. Тому й дістатися з другого ярусу в третій людині неатлетичного складу надзвичайно важко. Сліди від металорізальної техніки вказують, що “трудилися” не місцеві механізатори, а прогресивніше оснащені умільці. Тим не менше, ДОТи залишаються історичними пам’ятками фортифікаційної архітектури. Захищати їх чи ні — має вирішити держава. Для людей, котрі живуть поруч, вони не мають ніякої цінності. Для туристичних груп, що ходять місцями бойових подій, ДОТи мають виховне значення. Група військово-історичної реконструкції уже вирішила: це — пам’ять.

http://20minut.ua/Novyny-Zhytomyra/Podii/41391